Пояснювальна записка

до проекту наказу Держатомрегулювання України «Про затвердження Порядку формування та розвитку культури захищеності ядерних установок, об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання та Інструкції з проведення оцінки стану культури захищеності ядерних установок, об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання»

1. Обґрунтування необхідності прийняття акта

Використання ядерної енергії пов’язане з ризиком опромінення людей та забруднення оточуючого природного середовища радіоактивними матеріалами. Вихідною подією цього може бути як недосконалість обладнання, так і людський фактор. Світовий досвід показує, що біля 75% аварій та аварійних ситуацій, що виникають на установках, пов’язаних з використанням ядерної енергії, зумовлені людським фактором, тобто помилковими діями персоналу. Питанню безпеки експлуатації ядерних установок після Чорнобильської катастрофи надається найвищий пріоритет серед усіх питань, пов’язаних з діяльністю в сфері використання ядерної енергії, як міжнародними організаціями, зокрема, ООН та МАГАТЕ, так і кожною державою, що використовує атомну енергію. Однією з умов забезпечення безпечного використання атомної енергії є виконання вимог законодавства щодо фізичного захисту радіоактивних матеріалів і пов’язаних з ними установок. 

 У 2005р. державами-членами МАГАТЕ було прийнято Поправку до Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу, яку Верховна Рада України ратифікувала у 2008 році. Поправкою встановлено, що кожна держава-учасниця застосовує основоположні принципи фізичного захисту, одним з яких є «Основоположний принцип F: Культура захищеності. Усі організації, що здійснюють фізичний захист, повинні приділяти особливу увагу культурі захищеності, її розвитку та підтримці, як необхідним факторам для її ефективного впровадження в організації в цілому». У 2008 році МАГАТЕ опублікувало документ «Культура захищеності. Керівництво з впровадження», в якому наголошується, що наявність високої культури захищеності посилює впевненість у тому, що система фізичного захисту в цілому спроможна виконувати свої функції. 

Виконуючи взяті Україною міжнародні зобов’язання, Верховна Рада України внесла зміни до Закону України «Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання», а саме: у ст. 1 визначила термін «культура захищеності – характеристика діяльності організацій та поведінки окремих осіб, яка свідчить, що захищеності ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання приділяється увага з урахуванням значущості такої захищеності для забезпечення ядерної та радіаційної безпеки»; у ст. 3 визначила, що однією із засад проведення державної політики з фізичного захисту є визнання пріоритету культури захищеності; у ст. 25 встановила, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері державного регулювання фізичного захисту розробляє і здійснює заходи щодо формування культури захищеності. Президент України своїм Указом № 1035/2010 від 15.11.2010 р. «Про національний план з реалізації Робочого плану Вашингтонського саміту з ядерної безпеки на 2010–2012 роки» доручив Міненерговугілля України, Держатомрегулювання України, МНС України, за участю НАН України «активізувати роботу щодо формування культури захищеності на підприємствах, діяльність яких пов'язана з використанням ядерної енергії».

У той же час необхідно відмітити, що в Україні на сьогоднішній день немає нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з культури захищеності. Розроблення та прийняття нормативно-правового акта «Про затвердження Порядку формування та розвитку культури захищеності ядерних установок, об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання та Інструкції з проведення оцінки стану культури захищеності ядерних установок, об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання» обумовлене необхідністю забезпечення державного регулювання формування та розвитку культури захищеності ядерних установок, об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання, встановлення персональної відповідальності за стан культури захищеності на установках та об’єктах .

Крім того, для забезпечення єдиного підходу до проведення оцінки стану культури захищеності ядерних установок, об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання Держатомрегулюванням України розроблено Інструкцію з проведення оцінки стану культури захищеності ядерних установок, об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання.

2. Мета і шляхи її досягнення

Метою прийняття та реалізації цього нормативно-правового акта є зменшення ризику вчинення протиправних дій щодо ядерних установок та об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання та встановлення процедури проведення оцінки стану культури захищеності ядерних установок, об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання.

Визначена мета досягається шляхом:

встановлення порядку формування та розвитку культури захищеності;

максимального врахування людського фактора в сфері фізичного захисту;

встановлення єдиної процедури проведення оцінки стану культури захищеності.

Кожний розділ акту містить вимоги, які повинні бути здійснені конкретними посадовими особами, щоб забезпечити високу культуру захищеності ядерних установок, об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання.

3. Правові аспекти

В Україні діяльність з фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів регулюється Законами України: «Про ратифікацію Поправки до Конвенції про фізичний захист ядерного матеріалу» «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання», «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії»; постановами Кабінету Міністрів України: «Про затвердження Порядку проведення спеціальної перевірки для надання фізичним особам допуску до виконання особливих робіт на ядерних установках з ядерними матеріалами, радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання» від 25.12.97 № 1471, Правилами фізичного захисту ядерних установок та ядерних матеріалів, затвердженими наказом Держатомрегулювання України від 04.08.2006 №116, зареєстровано у Мін’юсті України 21.09.2006 за № 1067/12941, Загальними вимогами до системи фізичного захисту ядерних установок та ядерних матеріалів, затвердженими наказом Держатомрегулювання України від 28.08.2008 №156, зареєстровано в Мін’юсті України 21.10.2008 за № 999/15690, Вимогами до змісту та структури плану забезпечення фізичного захисту ядерної установки та ядерних матеріалів і плану забезпечення обліку та контролю ядерних матеріалів, затвердженими наказом Держатомрегулювання України від 04.12.2008 № 196, зареєстровано в Мін’юсті України 23.12.2008 за № 1223/15914, Вимогами до оцінки стану системи фізичного захисту ядерної установки, затвердженими наказом Держатомрегулювання України від 20.12.2010 № 179, зареєстровано в Мін’юсті України 30.12.2010 за № 1443/18738.

При розробленні нормативно-правового акта враховувалися рекомендації МАГАТЕ, опубліковані в Серії видань МАГАТЕ з фізичної ядерної безпеки («Рекомендаціях фізичної ядерної безпеки щодо фізичного захисту ядерного матеріалу та ядерних установок, INFCIRC/225/Rev.5» та «Культура захищеності. Керівництво з впровадження»).

У даний час у нормативно-правовому полі України відсутній нормативно-правовий акт, що встановлює вимоги до формування, розвитку та підтримання культури захищеності на ядерних установках, об’єктах, призначених для поводження з радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання.

4. Фінансово-економічне обґрунтування

Реалізація заходів, передбачених цим нормативно-правовим актом, не потребуватиме додаткових бюджетних коштів і дозволить експлуатуючим організаціям раціонально і ефективно використовувати кошти, що спрямовуються на фізичний захист.

5.   Позиція заінтересованих органів

Проект наказу погоджується з Міненерговугілля України, МВС України, Державне агентство України з управління зоною відчуження, НАН України, Службою безпеки України, Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва.

6.   Регіональний аспект

Проект наказу не стосується питань розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

  6-1. Запобігання дискримінації

Проект акта не містить положень, які містять ознаки дискримінації.    

7.   Запобігання корупції

У проекті акта відсутні правила і процедури, які можуть містити ризики вчинення корупційних правопорушень, тому проект акта не потребує проведення громадської антикорупційної експертизи.

8.   Громадське обговорення

Проект наказу не потребує громадського обговорення.

9. Позиція соціальних партнерів

Проект наказу не стосується соціально-трудової сфери.

10. Оцінка регуляторного впливу.

 Чинне регулювання не в достатній мірі забезпечує державне регулювання діяльності з культури захищеності, оскільки відсутні нормативно-правові акти із зазначеного питання. 

Прийняття регуляторного акта сприятиме мінімізації можливості здійснення диверсії та інших протиправних дій щодо ядерних установок, об’єктів призначених для поводження з радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання, а також зміцненню режиму нерозповсюдження ядерної зброї.

11. Прогноз результатів

Дотримання положень нормативно-правового акта дозволить звести до мінімуму вплив людського фактора на забезпечення фізичного захисту ядерних установок, об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, іншими джерелами іонізуючого випромінювання, отже і на зміцнення режиму нерозповсюдження ядерної зброї, та забезпечить єдиний підхід до здійснення ліцензіатами оцінки стану культури захищеності, дозволить своєчасно виявляти невідповідності конкретним критеріям культури захищеності під час формування, розвитку культури та підтримання високого рівня культури захищеності та вживати заходів з усунення виявлених невідповідностей, що в результаті сприятиме посиленню фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання.