Держатомрегулювання України виносить на громадське обговорення проект нормативно-правового акта  “Порядок проведення йодної профілактики населенню України”.

Зауваження та пропозиції до проекту нормативно-правового акта приймаються до 15 жовтня 2011 року за адресою:  01011, м. Київ, вул. Арсенальна, 9/11, каб. 104.

Контактна особа :

– Рязанцев Віктор Федорович – начальник Управління джерел іонізуючого випромінювання, e‑mail:  [email protected], тел.: 254‑34‑51.

 Будемо вдячні за співпрацю щодо надання зауважень та пропозицій.

 

 

 

 

 

 

 П Р О Е К Т 

Про затвердження Порядку проведення йодної профілактики населенню України

 

Відповідно до абзацу 3 Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 8 квітня 2011 року «Про підвищення безпеки експлуатації атомних електростанцій України» від 12 травня 2011 року № 585

 

н а к а з у ю:

 

1. Затвердити Порядок проведення йодної профілактики населенню України, що додається.

 

2. Управлінню джерел іонізуючого випромінювання (В. Рязанцев) забезпечити подання цього наказу в п’ятиденний термін на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

 

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування. 

 

4. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Голови О. Макаровську.

 

Голова  О. Миколайчук

 

 

ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ ЙОДНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ НАСЕЛЕННЮ УКРАЇНИ

 

1. Загальні положення

 

1.1. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні: 

Аутоімунний тиреоїдит – хронічне запальне захворювання щитоподібної залози, що характеризується лімфоїдною інфільтрацією тканини з поступовою деструкцією паренхіми щитоподібної залози, з присутністю високого рівня антитереоїдних аутоантитіл в крові. Часто призводить до гіпотиреозу.

Втручання – такий вид людської діяльності, що завжди спрямований на зниження та відвернення неконтрольованого та непередбачуваного опромінення або імовірності опромінення в ситуаціях:

–        аварійного опромінення (гострого, короткочасного або хронічного);

–        хронічного опромінення від техногенно-підсилених джерел природного походження;

–        інших ситуаціях тимчасового опромінення, визначених регулюючим органом, як таких, що вимагають втручання.

Гіпертиреоз – підвищення функції щитоподібної залози внаслідок гіперпродукції тиреоїдних гормонів.

Гіпотиреоз – недостатність функції щитоподібної залози внаслідок дефіциту тиреоїдних гормонів.

Доза поглинена – відношення середньої енергії, що передана іонізуючим випромінюванням речовині в елементарному об’ємі до маси речовини в цьому об’ємі.

Дозування – міра захисного препарату.

Йодний дефіцит – нестача йоду в воді, ґрунті та продуктах харчування.

Ефекти детерміністичні (нестохастичні) – ефекти радіаційного впливу, що виявляються тільки при перевищенні певного дозового порогу. Тяжкість наслідків ефектів детермінованих залежить вiд величини отриманої дози (гостра променева хвороба, променеві опіки та iн.).

Ефекти стохастичні – безпорогові ефекти радіаційного впливу, імовірність виникнення яких існує при будь яких дозах іонізуючого випромінювання i зростає зі збільшенням дози, тоді як відносна тяжкість їх проявів від дози не залежить. До стохастичних ефектів належать злоякісні новоутворення (соматичні стохастичні ефекти) та генетичні наслідки, які передаються нащадкам (спадкові ефекти). 

Йодна профілактика (блокування щитоподібної залози) – введення препарату стабільного йоду (як правило йодистого калію) з метою запобігання або зменшення поглинання радіоактивних ізотопів йоду щитоподібною залозою у випадку аварії, що пов’язана з впливом радіоактивного йоду.

Контрзахід – будь-яка дія, яка призводить до зменшення існуючих індивідуальних та(або) колективних доз опромінення або імовірності опромінення внаслідок аварії чи ситуації хронічного опромінення та(або) зменшення збитку для здоров’я, завданого самим фактом наявності аварії чи хронічного опромінення.

Опромінення – вплив на людину іонізуючого випромінювання від джерел, що знаходяться поза організмом людини (зовнішнє опромінення), або від джерел, що знаходяться всередині організму людини (внутрішнє опромінення).

Період аварії йодний – період ранньої фази аварії - при наявності значних викидів радіоізотопів йоду, протягом якого існує загроза надходження в організм людини цих радіонуклідів інгаляційно та з продуктами харчування і, як наслідок, загроза значного опромінення щитовидної залози осіб з населення.

Рiвень втручання – рівень дози опромінення, яку відвертають при перевищенні якої потрібно застосування контрзаходів.

 

1.2 Для захисту населення від радіаційного опромінення застосовуються наступні невідкладні контрзаходи (окремо або в поєднанні): укриття в захисних спорудах, евакуація, профілактичне призначення препаратів стабільного йоду й обмеження споживання потенційно забруднених продуктів харчування.

1.3 Відповідно до основних принципів радіаційного захисту втручання для захисту населення слід застосовувати в разі ймовірності виникнення детерміністичних ефектів, або у випадку значного індивідуального ризику стохастичних ефектів. Захисні заходи повинні приносити більше користі, ніж шкоди та обмежувати ризик стохастичних ефектів так низько, як це розумно досяжно.

1.4 Йодна профілактика (блокування щитоподібної залози або йодна блокада) – ефективний ранній контрзахід для захисту щитоподібної залози з метою запобігання детерміністичних та мінімізації стохастичних ефектів серед населення будь-якого віку, але в першу чергу серед дітей та ембріонів і плодів.

1.5 Механізм захисту щитоподібної залози від накопичення радіоактивного йоду полягає в тимчасовому припиненні основної функції щитоподібної залози – гормоноутворення або процесу органіфікації йоду (включення йоду в молекулу білка). Це досягається шляхом введення великих доз препаратів стабільного йоду до початку надходження радіоактивних ізотопів йоду.

1.7. Йодна профілактика відвертає дозу на щитоподібну залозу у випадку надходження радіоактивного йоду інгаляційним чи пероральним шляхом. Але оскільки для запобігання перорального надходження радіоактивного йоду є інший контрзахід (обмеження споживання забруднених продуктів харчування), блокування щитоподібної залози використовується перш за все для зниження доз від інгаляційного надходження.

1.8. Основні вимоги до організації та проведення ефективної йодопрофілактики:

-                     швидкість дій для забезпечення максимального ефекту препарату;

-                     організація зберігання та регулярного оновлення запасу достатньо великої кількості таблеток йодиду калію (КІ) в режимі цілодобової доступності;

-                     розгляд можливості попереднього розподілу таблеток серед населення навколо АЕС (в зоні попереджувальних дій та в зоні планування термінових захисних дій);

-                     наявність чітких керівних принципів стосовно виконання блокування щитоподібної залози (включаючи обов’язки щодо прийняття рішень), критеріїв, вікового дозування;

-                     готовність до надання таблеток КІ протягом менше ніж однієї доби.

1.9 Критерії для прийняття рішень щодо йодної профілактики на ранній фазі радіаційної аварії встановлені НРБУ-97 у формі очікуваної поглинутої дози на щитоподібну залозу за перші 2 тижні після аварії і становлять 50-200 мГр для дітей та 200-500 мГр для дорослих.

1.10 Вводяться наступні вікові групи та дозування йодиду калію: новонароджені (від народження до 1 місяця) – 16 мг, немовлята (від 1 місяця до 3 років) – 32 мг, діти (3 – 12 років) – 65 мг, дорослі та підлітки (старші 12 років) – 130 мг.

1.11 Максимальний ефект йодної профілактики досягається при завчасному (превентивному) прийомі препаратів стабільного йоду за 6 і менше годин до надходження радіоізотопів йоду. Прийом препаратів через 6 годин після надходження радіоізотопів йоду в організм зменшує дозу вдвічі, а через 24 години захисний ефект практично відсутній.

1.12 Ризик серйозних побічних ефектів для дітей від однократного прийому стабільного йоду (30 мг КІ) оцінюється величиною 10^-7 (1 випадок на 10 млн. дітей), що на два порядки нижче ймовірності індукції радіологічного раку щитоподібної залози при поглинутій дозі 50 мГр.

 

2. Захист щитоподібної залози від накопичення ізотопів радіоактивного йоду

 

2.1 За допомогою препаратів стабільного йоду можна захистити щитоподібну залозу від накопичення ізотопів радіоактивного йоду при виникненні радіаційної аварії. Відвернення дози внутрішнього опромінення щитоподібної залози шляхом масового прийому препаратів стабільного йоду (йодна профілактика) – виключно ефективний, організаційно не дуже складний і відносно недорогий контрзахід.

2.2 Ефективність йодної профілактики значно знижується, якщо прийом стабільного йоду затримано навіть на декілька годин після початку надходження радіоізотопів йоду в організм. 

2.3 В «Нормах радіаційної безпеки України» (НРБУ-97) наведено нижні межі виправданості та рівні безумовної виправданості для невідкладних контрзаходів (таблиця 1).

Таблиця 1

Нижні межі виправданості та рівні безумовної виправданості

для невідкладних контрзаходів 

 

Примітка. * Очікувана доза при внутрішньому опроміненні радіоізотопами йоду, що надходять до організму протягом перших двох тижнів після початку аварії.

 

Різниця в 2,5-4 рази між рівнями невідкладного втручання для цього контрзаходу стосовно дитячої та дорослої частин населення пов’язана з тим, що, по-перше, дози на одиницю надходження у дітей в декілька разів вищі, ніж у дорослих, а по-друге, ризик радіаційно обумовлених раків щитоподібної залози у дітей на одиницю дози приблизно у два рази вищий, ніж у дорослих. У дітей в зв’язку з більш високою функціональною активністю та меншими розмірами щитоподібної залози, ніж у дорослих людей, накопичення радіоактивного йоду у щитоподібній залозі відбувається в значно більших кількостях, і значно швидше формуються більші поглинені дози.

2.4 Після прийому препаратів стабільного йоду виникає блокада щитоподібної залози, яка перешкоджає накопиченню в ній радіоактивних ізотопів йоду та їх подальшій участі у синтезі тиреоїдних гормонів. Повнота та продовження блокади щитоподібної залози залежить від дозування препаратів стабільного йоду: чим більша кількість йодиду калію вводиться, тим триваліша буде блокада, а деблокада (відновлення функції щитоподібної залози) настане пізніше. При однократному введенні значних дозувань йодиду калію (100-250 мг) блокада щитоподібної залози носить тимчасовий характер. Деблокада визначається швидкістю виведення йоду із організму та щитоподібної залози.

2.5 У дорослої людини 90% стабільного йоду виводиться з організму протягом 2-3 діб, період виведення йоду з щитоподібної залози становить 120 діб, у дітей – 15-50 діб. При однократному надходженні блокуючих дозувань йодиду калію час повного відновлення функції щитоподібної залози у дорослої людини становить 5-8 діб. Багаторазове введення великих дозувань йодиду калію збільшує тривалість блокади та подовжує період деблокади. Людям різного віку в залежності від розміру (маси) щитоподібної залози потрібні різні кількісні дозування йодиду калію для блокади щитоподібної залози. Чим менший вік людини (менша маса щитоподібної залози), тим менша кількість йодиду калію потрібна для блокади щитоподібної залози.

2.6 Від проміжку часу між прийомом йодиду калію та надходженням радіоактивного йоду залежить ефективність захисної дії йодиду калію. Максимальний ефект (95%) захисту щитоподібної залози спостерігається при завчасному (8 годин) або одночасному надходженні йодиду калію та радіоактивного йоду до організму людини. Якщо йодид калію приймається за 24 години до надходження радіоактивного йоду до організму, то ступінь захисту щитоподібної залози становить 70 %, при прийомі КІ через 2 години після надходження – 70-80 %, а через 24 години – лише 2 %. Таким чином, прийняття йодиду калію після надходження радіоактивного йоду до організму значно знижує захисний ефект, причому чим пізніше приймається стабільний йод, тим нижче захисний ефект. 

 

 

3. Прийом препаратів стабільного йоду 

 

3.1 При плануванні йодопрофілактики потрібно окремо брати до уваги потенційно опромінені групи населення у зв’язку з різною радіочутливістю та ймовірністю розвитку побічних ефектів.

Вагітні. Під час вагітності щитоподібна залоза метаболічно більш активна, тому захоплення радіоактивного йоду залозою зростає порівняно з іншими категоріями дорослих. Прийом матір’ю КІ захищає щитоподібну залозу плоду від опромінення радіойодом через плаценту. Вагітні жінки повинні приймати таблетки КІ, дотримуючись рекомендованих дозувань для дорослих. Інформація про прийом йоду повинна бути занесена до медичної картки з подальшою оцінкою функції щитоподібної залози новонародженої дитини.

Новонароджені (до 1 місяця) повинні отримати дозування КІ лише одноразово. Для таких дітей потрібно проводити моніторинг рівнів гормонів щитоподібної залози після прийому йоду. Рекомендується консультація педіатра протягом першого тижня після прийому йоду.

Немовлята, діти та підлітки (1 місяць – 18 років). Ризик раку щитоподібної залози внаслідок опромінення радіойодом у дітей вищий, ніж у дорослих. Молодші вікові групи є групами найвищого ризику. Тому захист дітей повинен бути пріоритетним при проведенні йодопрофілактики серед населення. Усі діти повинні отримати КІ в рекомендованих вікових дозуваннях (за винятком дітей з абсолютними протипоказаннями). 

Матері-годувальниці. Як і решта населення, жінки, що годують груддю, повинні вживати КІ згідно з рекомендованими дозуваннями для дорослих. Кількість КІ, що отримує дитина з грудним молоком, недостатня для захисту щитоподібної залози дитини від радіойоду, тому дитина також повинна отримати йодид калію в рекомендованих вікових дозуваннях. За таких умов годування груддю можна продовжувати. 

Дорослі повинні приймати таблетки КІ згідно з рекомендаціями установ охорони здоров’я, дотримуючись рекомендованих дозувань. Ризик радіоіндукованого раку щитоподібної залози у дорослих старше 40 років низький. З цієї причини блокада щитоподібної залози для цієї вікової групи рекомендується при рівнях опромінення, що можуть викликати детерміністичні ефекти – 5 Гр очікуваної дози на щитоподібну залозу. 

3.2 В таблиці 2 наведено рекомендовані разові дозування стабільного йоду залежно від вікової групи, що слід приймати до уваги при плануванні йодопрофілактики. 

3.3 Як правило, стабільний йод слід давати лише одноразово. Одноразовий прийом таблеток КІ у відповідних дозуваннях забезпечує повноцінну блокаду щитоподібної залози протягом доби. Допускаються повторні або багаторазові прийоми КІ у разі загрози повторного, тривалого або багаторазового надходження радіоізотопів йоду інгаляційним шляхом або з молоком чи іншими продуктами харчування. Період деблокади у дітей від 1 місяця до 14 років та підлітків від 14 до 18 років коротший (3-5 днів), ніж у дорослих (5-8 днів), а наслідки тривалої блокади щитоподібної залози менш виражені. 

 

Таблиця 2

 

Рекомендовані разові дозування стабільного йоду залежно від вікової групи

 

 

 

3.4 Евакуація та обмеження споживання забруднених продуктів харчування повинні надалі забезпечити захист від подальшого опромінення радіоактивним йодом. Якщо ці заходи не допоможуть запобігти подальшому опроміненню, можна повторити прийом добових дозувань протягом 5 днів. Добове дозування для повторного прийому дорівнює початковому дозуванню, що наведене в таблиці 1.

В таблиці 3 наведено допустима тривалість прийому КІ для різних груп населення.

3.5 На випадок відсутності таблеток йодиду калію можливо використовувати інші препарати стабільного йоду, такі як розчин Люголя та 5%-ва спиртова настойка йоду. Останні два препарати завжди доступні населенню, оскільки часто наявні в домашніх аптечках. Проте використання для йодної профілактики розчину Люголя та особливо спиртової настойки йоду – захід винятковий, а не рівноцінний таблеткам йодиду калію. Це пов’язано з більш високою токсичністю атомарного йоду у складі спиртової настойки йоду та розчину Люголя порівняно з йодидом калію у формі таблеток. Використання спиртової настойки йоду та розчину Люголя повинно проводитися виключно медичним персоналом.

 

 

Таблиця 3

 

Допустима тривалість прийому стабільного йоду з метою профілактики накопичення радіоактивного йоду в щитоподібній залозі

 

 

Примітка: При обов'язковому виключенні споживання продуктів, що містять радіоактивні речовини вище допустимих рівнів.

 

3.6 5%-ву настойку йоду (приймають замість йодиду калію, а не як доповнення) призначають дорослим та підліткам старшим за 12 років по 44 краплі 1 раз на добу після їжі на 0,5 склянки молока чи води; дітям до 12 років та дорослим старше 45 років настойку йоду не призначають.

3.7 Розчин Люголя (приймають замість йодиду калію і настойки йоду, а не як доповнення) призначають дорослим та підліткам старшим за 12 років по 22 краплі 1 раз на добу після їжі в 0,5 склянки молока чи води. Дітям до 5 років та дорослим після 45 років розчин Люголя не призначають.

3.8 В таблиці 4 наведено дозування альтернативних препаратів йоду для різних груп населення.

3.9 Запропоновані препарати стабільного йоду не мають загрози для організму, не виявляють серйозних побічних ефектів, однак слід стежити за передозуванням препарату. Тому через засоби масової інформації необхідно проводити роз’яснювальну роботу стосовно прийому та дозувань препаратів йоду, а також щодо їх зберігання. Цю роботу повинні проводити фахівці закладів охорони здоров’я.

3.10 При обмеженій кількості наявних дозувань стабільного йоду можна визначити пріоритетність надання препарату населенню. Групами з найвищим пріоритетом для профілактики стабільним йодом є новонароджені, немовлята, матері-годувальниці та діти.

 

Таблиця 4

 

Рекомендовані разові дози альтернативних препаратів стабільного йоду залежно від вікової групи

 

 

3.11 Проведення йодної профілактики повинне супроводжуватися реєстрацією інформації про осіб, що прийняли препарати стабільного йоду. Залежно від масштабу аварії і числа таких осіб, ця інформація може носити загальний характер (запис прийнятого дозування, розподіл за віком та статтю тощо) або бути більш детальною та індивідуалізованою (прізвище, ініціали, стать, дата народження, адреса, добове та сумарне дозування препарату тощо). В обох випадках необхідно зібрати та задокументувати інформацію про побічні ефекти. Матеріали необхідно передавати до Державної служби медицини катастроф територіального рівня.

 

4              Побічна дія препаратів стабільного йоду

 

4.1 У разі прийому великих дозувань препаратів стабільного йоду (йодид калію, спиртова настойка йоду та розчин Люголя) можливі негативні ефекти, які пов’язані з блокадою щитоподібної залози та з побічною дією цих препаратів.

4.2 При прийомі препаратів стабільного йоду існує ймовірність побічних ефектів, які широко відрізняються залежно від кількості йоду в раціоні харчування та поширеності хвороб щитоподібної залози (яка вища серед людей похилого віку у порівнянні з немовлятами та молоддю). До побічних ефектів прийому стабільного йоду відносять сіаладеніт, шлунково-кишкові розлади, алергічні реакції та незначні висипання, йодіндукований тиреотоксикоз, транзиторний гіпотиреоз та зоб.

4.3 Ймовірність несприятливих ефектів на населення (гіпотиреоз, гіпертиреоз, тиреотоксикоз, зоб) складає від 10^-6 до 10^-7 для добової терапевтичної дози 300 мг. Ризик смерті внаслідок йодної профілактики можна оцінити як подію з частотою 3 ∙ 10^-9. Ризик побічних ефектів збільшується з кількістю прийомів. Отже, прийом препаратів стабільного йоду населенням необхідно припинити відразу після зниження надходження радіоактивного йоду нижче встановленого рівня.

4.4 Рекомендується контролювати прийом препаратів стабільного йоду новонародженими на наявність потенційного ефекту транзиторного гіпотиреозу шляхом вимірювання рівня тиреотропного гормону (ТТГ).

4.5 Препарати стабільного йоду слід з обережністю застосовувати у осіб, що мають нижче перераховані порушення, оскільки вони мають відносні протипоказання до прийому препаратів стабільного йоду:

–                   наявність захворювань щитоподібної залози (в минулому та зараз);

–                   підвищена чутливість до йоду;

–                   герпетиформний дерматит;

–                   гіпокомплементемічний васкуліт;

–                   вроджена міотонія.

 

5.                              Умови зберігання та доступність препаратів стабільного йоду

 

5.1 Планування йодної профілактики (виробництво, збереження та роздача населенню препаратів стабільного йоду) повинне здійснюватися в рамках загальної системи захисних заходів, які відповідно до діючих нормативних вимог закріплюються в планах заходів захисту населення на випадок радіаційної аварії.

5.2 З препаратів стабільного йоду (таблетки КІ, 5 % спиртова настойка йоду, розчин Люголя) перевага надається таблеткам йодиду калію, диференційованим для дорослого населення та дітей. При плануванні необхідно надавати кількісне обґрунтування необхідних запасів препаратів стабільного йоду (з урахуванням їх оновлення) та потрібного обсягу та механізму фінансування від виробництва препаратів стабільного йоду до їх передачі на збереження.

5.3 Препарати стабільного йоду повинні зберігатися в аптеках, дитячих дошкільних закладах, школах, закладах охорони здоров’я (лікарнях, поліклініках, пологових будинках, медичних амбулаторіях, фельдшерсько-акушерських пунктах), військових частинах, в’язницях, житлово-комунальних установах, складах тощо.

5.4 В маленьких сільських населених пунктах, де відсутні школи, аптеки, медичні амбулаторії, зберігати препарати стабільного йоду можна довірити авторитетній та шанованій селянами людині.

Препарати стабільного йоду повинні також зберігатися у центрах цивільної оборони, пожежних частинах та у відділі медицини катастроф при Міністерстві надзвичайних ситуацій.

5.5 Серед домогосподарств, що розташовані на територіях превентивної йодної профілактики, рекомендується розглянути можливість попереднього розподілу препаратів йоду серед населення на випадок радіаційної аварії.

5.6 Щороку необхідно проводити перевірку умов зберігання та наявності препаратів стабільного йоду, а в разі необхідності поповнювати кількість цих препаратів.

5.7 Препарати стабільного йоду слід зберігати у сухому, темному, захищеному від світла місці в герметичній упаковці. При виконанні цих вимог препарати стабільного йоду повністю зберігають вміст йоду протягом п’яти років.

5.8 В місцях збереження препаратів стабільного йоду повинні знаходитися в необхідній кількості інструкції стосовно прийому препаратів стабільного йоду відповідно до рекомендацій щодо дозування та допустимої тривалості прийому цих препаратів.

 

6.                              Організація та проведення йодної профілактики серед населення

 

6.1 Зона превентивної йодної профілактики повинна бути визначена завчасно. Розмір такої зони залежить від багатьох параметрів: потужності та типу блоку АЕС, клімато-географічних особливостей території, наявності протирадіаційних укриттів тощо, і може становити 5-10 км від АЕС. Готовність до проведення превентивної йодної профілактики серед населення може значно знизити дози опромінення.

6.2 Евакуація населення з зони аварії є найбільш ефективним захистом людей від переопромінення. Якщо з якихось причин евакуація затримується або взагалі неможлива, то повторний прийом препаратів стабільного йоду можливий не раніше 24 годин після першого прийому, у зв’язку з продовженням викиду, випадковим пероральним надходженням радіоізотопів йоду або приростом ¹³²І від розпаду ¹³²Те.

6.3 План захисту населення повинен передбачати можливість повторного прийому препаратів стабільного йоду для населення, яке знаходиться в укриттях.

6.4 Прийняття рішення про початок захисних заходів визначається завчасно регіональними планами на випадок радіаційної аварії. Ці плани враховують можливу кількість радіоактивних викидів, відстань від реактора, визначають відповідальність та повноваження відносно прийняття рішень про захисні дії, встановлюють рівні втручання щодо прийняття конкретних захисних дій: йодної профілактики, укриття, евакуації, контролю сільськогосподарської продукції. Йодна профілактика не виключається при застосуванні інших заходів захисту: укриття, евакуація, контроль за продуктами харчування. Необхідно пам’ятати, що йодна профілактика захищає тільки від радіоактивного йоду, тоді як інші контрзаходи захищають від більшості інкорпорованих радіонуклідів та зовнішнього опромінення. Основним критерієм для початку проведення йодної профілактики повинна бути очікувана прогнозована доза в щитоподібній залозі за рахунок інгаляційного надходження радіоактивних ізотопів ¹³¹І – ¹³⁵І.

6.5 Планування йодної профілактики повинно виконуватися згідно з загальною системою захисних засобів, які у відповідності до діючих нормативних вимог затверджуються у планах заходів по захисту населення в разі радіаційної аварії. Основною метою планування та ефективного проведення йодної профілактики є забезпечення населення усіх груп (в першу чергу дітей) в найкоротші терміни препаратами стабільного йоду.

6.6 Плани захисту населення у випадку радіаційної аварії розробляються головними управліннями МЧС. В планах захисту населення необхідно враховувати особливості інфраструктури території та умови видачі препаратів стабільного йоду. Способи роздачі препаратів стабільного йоду можуть бути різні, але важливо, щоб вони були чітко прописані в протиаварійних планах. Схеми видачі препаратів стабільного йоду (роздача безкоштовно спеціальними бригадами в пунктах роздачі або доставки до будинків, квартир, отримання препаратів безкоштовно в аптеках тощо) повинні уточнюватися при проведенні практичних занять та тренувань.

Кількість та розміщення пунктів роздачі препаратів стабільного йоду визначаються державними закладами охорони здоров’я, які підпорядковані міським виконавчим органам, та погоджуються з управліннями охорони здоров’я обласних виконавчих комітетів і територіальними органами та підрозділами МЧС, затверджуються міськими виконавчими органами. Державні заклади охорони здоров’я разом з житлово-експлуатаційними службами повинні вести облік населення кожного населеного пункту, в якому в разі радіаційної аварії необхідно проводити йодну профілактику. 

6.7 Враховуючи наявність в Україні ендемічних територій, йодна профілактика пов’язана з актуальністю проблеми йодного дефіциту. Найбільш тяжкі наслідки для здоров’я критичних груп населення має дефіцит заліза, йоду, селену, цинку, міді та інших макро- і мікроелементів.  6.8 Для населення ендемічних територій стратегія проведення йодної профілактики має бути вирішена в окремому документі фахівцями, які вивчають вплив на стан здоров’я населення макро- і мікроелементів.   

6.9 Ефективність проведення йодної профілактики визначається своєчасним інформуванням населення про радіаційну аварію. Зміст інформування населення повинен бути завчасно відпрацьованим для уникнення стану стресу та паніки у населення. Одночасно необхідно надати конкретні, чіткі, доступні для розуміння дорослому населенню та підліткам інструкції, в яких вказати, як потрібно себе поводити у випадку радіаційної аварії, та коли і як приймати препарати стабільного йоду. Інформування населення виконується всіма видами засобів масової інформації. Для уникнення випадків передозувань препаратів стабільного йоду в період проведення йодної профілактики медичним працівникам необхідно проводити роз’яснювальну роботу.

_________________________________