"ЗАТВЕРДЖЕНО"
Наказ Державного комітету ядерного
регулювання України
від "___"___________2004 р. № _

 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ЗАХОРОНЕННЯ РАДІОАКТИВНИХ ВІДХОДІВ У ГЕОЛОГІЧНИХ СХОВИЩАХ

 

Нормативно-правовий акт (далі НПА) "Загальні положення забезпечення безпеки захоронення радіоактивних відходів у геологічних сховищах" призначений для регулювання діяльності у сфері поводження з радіоактивними відходами (РАВ), зокрема при захороненні в глибоких стабільних геологічних формаціях (геологічних сховищах) довгоіснуючих РАВ і відпрацьованого ядерного палива, якщо воно переведене у категорію РАВ.

Метою розробки цього НПА є встановлення механізму реалізації норм Законів України "Про поводження з радіоактивними відходами" і "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" стосовно нормативного забезпечення безпеки при захороненні РАВ у сховищах геологічного типу.

У результаті розробки цього НПА встановлюються регулюючі вимоги до загальних положень забезпечення ядерної та радіаційної безпеки при захороненні РАВ, які підлягають розміщенню у геологічних сховищах, на всіх етапах життєвого циклу сховищ для захоронення РАВ (виборі майданчика, проектуванні, спорудженні, експлуатації та закритті), що сприятиме удосконаленню існуючої практики поводження з РАВ.

Введення у дію цього НПА сприяє вирішенню пріоритетних проблем, пов´язаних із забезпеченням належного рівня захисту здоров´я людей та навколишнього природного середовища від впливу геологічного сховища.

Зміст

1	Основні положення			5
2	Принципи безпеки при захороненні РАВ у геологічних сховищах			5
	2.1	Протирадіаційний захист		5
	2.2	Захист за межами національних кордоні		6
	2.3	Захист прийдешніх поколінь		6
	2.4	Зменшення надмірного тягаря на прийдешні покоління		7
	2.5	Незалежність безпеки від контролю		7
	2.6	Захист навколишнього середовища		7
	2.7	Забезпечення законодавчої бази		8
	2.8	Мінімізація утворення відходів		8
	2.9	Взаємозалежність між різними етапами поводження з відходами		8
	2.10	Безпека об'єктів по поводженню з відходами		8
3	Вимоги до забезпечення безпеки при захороненні РАВ у геологічних сховищах			8
	3.1	Загальні вимоги		8
	3.2	Вибір майданчика для розміщення геологічних сховищ		9
	3.3	Проектування і будівництво геологічних сховищ РАВ		12
	3.4	Забезпечення безпеки при експлуатації геологічних сховищ		17
	3.5	Закриття геологічних сховищ		19
4	ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОДЕРЖАННЯ ЦІЛЕЙ БЕЗПЕКИ			20
	4.1	Оцінка безпеки геологічних сховищ		20
	4.2	Забезпечення якості		22

Терміни і визначення 

У даному НПА терміни і визначення вживаються у такому значенні:

Бар‘єр захисний природна або штучна перешкода на шляху розповсюдження іонізуючого випромінювання і радіоактивних речовин у навколишнє середовище. Бар‘єрами є гірські породи з відповідними утримуючими властивостями, герметичні елементи конструкції геологічного сховища, контейнери, форма відходів.

Вміщуюча порода породи, в яких розміщується геологічне сховище.

Геологічне сховище сховище радіоактивних відходів, споруджене з використанням інженерних бар‘єрів, розташоване у стабільних геологічних формаціях, у якому безпечна ізоляція довгоіснуючих радіоактивних відходів від потрапляння їх у біосферу протягом тривалого часу забезпечується, переважно, за рахунок властивостей вміщуючих порід.

Довготермінова безпека сховища безпека сховища, яка має бути забезпечена на після його закриття на період, доки відходи залишаються небезпечними.

Елемент, важливий для безпеки  інженерна структура, система або компонент, порушення цілісності та/або відмова яких може призвести до виходу радіоактивності за межі локалізуючих бар‘єрів сховища та/або опромінення людини в межах або поза межами зони, що контролюється.

Забезпечення якості комплекс заходів, що плануються і систематично реалізуються з метою досягнення впевненості в тому, що види діяльності, які здійснюються, відповідають нормам, правилам та стандартам з безпеки.

Зберігання радіоактивних відходів розміщення радіоактивних відходів в об'єкті, у якому забезпечується їх ізоляція від навколишнього природного середовища, фізичний захист і радіаційний моніторинг, а також можливість наступного вилучення, переробки, перевезення та захоронення.

КондиціонуванняРАВ  операціїщодопідготовкирадіоактивнихвідходів для перевезення, зберігання та захоронення. Консервативний підхід підхід, за якого для параметрів і характеристик приймаються значення і межі, які призводять до більш несприятливих результатів.

Контроль адміністративний дії, що здійснюються уповноваженим органом після закриття геологічного сховища для попередження виносу радіонуклідів і несанкціонованого втручання. Контроль може бути активним (моніторинг, відновлювальні роботи) або пасивним (контроль за землекористуванням і збереженням документації).

Контроль регулюючий (радіаційний) контроль у рамках практичної діяльності за виконанням "Норм радіаційної безпеки України", "Основних санітарних правил роботи з джерелами іонізуючого випромінювання" та інших регламентуючих документів, а також отримання інформації про рівні опромінення людей, радіаційний стан на об´єктах та у навколишньому середовищі.

Критерії приймання РАВ кількісні або якісні параметри (характеристики), що визначаються експлуатуючою організацією сховища і узгоджуються регулюючим органом, згідно з якими РАВ приймаються для захоронення.

Критерії прийнятності РАВ кількісні межі значень параметрів, перелік властивостей або процесів, які використовуються для оцінки здатності структури, системи або компонента виконувати функції, передбачені проектом сховища  відповідно до концепції захоронення, і на основі яких визначається можливість або неможливість захоронення певних категорій РАВ у сховищі.

Критерії безпеки  встановлені нормами, правилами і стандартами з ядерної та радіаційної безпеки та/або державними органами регулювання ядерної та радіаційної безпеки значення параметрів та/або характеристик наслідків аварій, відповідно до яких обґрунтовується безпека об´єктів для поводження з РАВ.

Радіаційна безпека підчасповодженнязрадіоактивними відходаминеперевищеннядопустимих меж радіаційноговпливу на персонал, населення та навколишнєприроднесередовище, встановлених нормами, правилами, стандартами з ядерної та радіаційної безпеки, а такожобмеженняміграціїрадіонуклідівунавколишнєприроднесередовище.

Радіоактивні відходи довгоіснуючі  радіоактивні відходи, рівень звільнення яких від контролю державного органу регулювання досягається через триста років і більше після їхнього захоронення.

Регіональне обстеження одна із стадій процесу вибору майданчика для сховища, у ході якої вивчається регіон з метою виключення непридатних зон і визначення районів, що можуть містити майданчики, придатні для спорудження геологічного сховища.

Скринінг тип аналізу, спрямованого на виключення з подальшого розгляду факторів, що являються менш істотними для захисту або безпеки, щоб сконцентруватись на більш істотних факторах. Звичайно проводиться на ранній стадії для звуження діапазону факторів, для яких необхідно проведення більш детального розгляду, аналізу або оцінки.

Фізичнийзахистпідчасповодженнязрадіоактивними відходамисукупність організаційних, оперативно-розшукових та інженерно-технічних заходів, спрямованих на недопущення несанкціонованого доступу до радіоактивних відходів, незаконного їх вилучення, своєчасне виявлення і припинення дій з посягання на їх недоторканість.

1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Нормативно-правовий акт "Загальні положення забезпечення безпеки захоронення радіоактивних відходів у геологічних сховищах" (надалі НПА) розроблений відповідно до Комплексної програми поводження з радіоактивними відходами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 2015 від 25.12.2002 р., Плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Державного комітету ядерного регулювання України на 2002 рік і договору № 02-02/02 від 10.07.2002 на створення науково-технічної продукції "Розробка нормативно-правового акту "Загальні положення забезпечення безпеки захоронення радіоактивних відходів у геологічних сховищах".

1.2. НПА встановлює основні критерії, вимоги та умови забезпечення ядерної та радіаційної безпеки при захороненні РАВ, які відповідно до законодавства України підлягають захороненню у стабільних геологічних формаціях (геологічних сховищах), на всіх етапах життєвого циклу сховища з метою захисту персоналу, населення та навколишнього природного середовища.

1.3. НПА призначений для регулювання діяльності у сфері поводження з РАВ, зокрема, при захороненні у геологічних сховищах довгоіснуючих РАВ і відпрацьованого ядерного палива, якщо воно переведене у категорію РАВ.

1.4. НПА буде застосовуватися державними органами, організаціями, підприємствами, установами, що здійснюють діяльність у сфері поводження з РАВ, зокрема, при захороненні РАВ у геологічних сховищах, при виборі майданчика, проектуванні, будівництві, експлуатації, закритті геологічних сховищ РАВ.

 

2. ПРИНЦИПИ БЕЗПЕКИ ПРИ ЗАХОРОНЕННІ РАВ У ГЕОЛОГІЧНИХ СХОВИЩАХ. 

2.1. Протирадіаційний захист.

Захоронення РАВ у геологічних сховищах здійснюється з дотриманням основних принципів протирадіаційного захисту в умовах практичної діяльності, встановлених Нормами радіаційної безпеки України.

2.1.1. Діяльність по поводженню з РАВ (включаючи їх захоронення у геологічних сховищах), визначається як виправдана за умови, якщо шкоду від цієї діяльності включено в сумарну шкоду, пов‘язану із функціонуванням РАВ-утворюючої технології, і сумарна шкода не перевищує користь, отриману від такої технології (принцип виправданості). Принцип виправданості не застосовується безпосередньо до захоронення, а враховується при обґрунтуванні виправданості РАВ-утворюючої технології.

2.1.2. Рішення щодо захоронення довгоіснуючих РАВ приймається з урахуванням технічних, соціально-економічних чинників (наявність умов для розміщення геологічного сховища, технологій з переробки високоактивних РАВ та відпрацьованого ядерного палива (надалі ВЯП), можливі вигоди для майбутніх поколінь від використання корисних елементів ВЯП тощо).

2.1.3. Прогнозований радіологічний вплив геологічного сховища не повинен призводити до перевищення радіаційно-гігієнічних регламентів (принцип неперевищення):

·        для персоналу річних лімітів доз;

·         для населення лімітів доз для членів критичної групи населення;

·        або ризиків, що відповідають встановленим лімітам доз.

2.1.4. У період експлуатації сховища та протягом дії активного адміністративного контролю для гарантії дотримання регламентів проводиться моніторинг виходу радіонуклідів, і у випадку порушення регламентів застосовуються коригуючі дії.

2.1.5. Після завершення активного адміністративного контролю неперевищення регламентів доводиться шляхом виконання прогнозної оцінки ефективності системи захоронення на довготерміновий період (оцінка безпеки сховища).

2.1.6. Радіологічний вплив, який може виникнути як результат захоронення РАВ у геологічних сховищах, повинен бути на такому низькому рівні, який можна розумно досягти з урахуванням економічної і соціальної доцільності. Вживаються всі можливі заходи для того, щоб імовірність реалізації критичних подій та всі види радіаційного опромінення, які можуть виникнути як результат існування сховища довгоіснуючих радіоактивних відходів, залишалися на розумно досяжному низькому рівні (принцип оптимізації).

2.1.7. При проектуванні, будівництві, експлуатації, закритті сховища використовуються найновіші надійні технології та обладнання, що дозволяє максимально знизити радіологічний вплив сховища.

2.2. Захист за межами національних кордонів.

При захороненні РАВ у геологічних сховищах гарантується, що до уваги прийнято можливий вплив сховища на здоров‘я людини та на навколишнє середовище поза національними кордонами країни, де здійснено захоронення.

2.2.1. При здійсненні захоронення РАВ запобігається вплив сховища РАВ поза національними кордонами, а в разі потенційної можливості такого впливу виконуються усі міжнародні зобов‘язання стосовно неперевищення транскордонного впливу згідно з міжнародними домовленостями та угодами.

2.3. Захист прийдешніх поколінь.

Прийдешнім поколінням людей гарантується щонайменше такий самий рівень протирадіаційного захисту, який забезпечено для нинішніх поколінь, а прогнозований вплив на здоров‘я прийдешніх поколінь не має перевищувати рівнів, що вважаються прийнятними на сьогодні.

2.3.1. При захороненні РАВ у геологічних сховищах створюються такі умови захоронення (характеристики майданчика, особливості проекту), що забезпечують запобігання/обмеження виходу радіонуклідів у природне середовище та мінімальну імовірність ненавмисного втручання в систему захоронення навіть у віддаленому майбутньому.

2.3.2. Шкода для здоров‘я прийдешніх поколінь унаслідок потенційного виходу радіоактивності до доступного середовища не повинна перевищувати рівнів, що відповідають значенню ризику, яким можна знехтувати згідно з НРБУ-97/Д-2000. Це гарантуватиме адекватний рівень протирадіаційного захисту по відношенню до всіх видів біоти.

2.4. Зменшення надмірного тягаря на прийдешні покоління.

Захоронення РАВ у геологічних сховищах здійснюється таким чином, щоб не перекладати на прийдешні покоління надмірний тягар щодо забезпечення  безпеки сховищ РАВ.

2.4.1. Прийдешні покоління не повинні вживати будь-яких заходів для захисту від наслідків захоронення РАВ.

2.4.2. Після закриття сховища геологічне захоронення має забезпечувати довготермінове утримання і ізоляцію РАВ пасивними засобами, з тим щоб виключити невиправдані навантаження на прийдешні покоління і виключити необхідність у проведенні подальших дій щодо підтримання безпеки РАВ і захисту здоров´я людини і навколишнього середовища.

2.5. Незалежність безпеки від контролю.

Після захоронення РАВ, закриття сховища та завершення активного адміністративного контролю подальша ізоляція РАВ від навколишнього середовища не повинна залежати від дій прийдешніх поколінь з підтримки цілісності системи захоронення. 

2.5.1. Багатобар‘єрна система захоронення має забезпечити такий ступінь ізоляції РАВ, при якому безпека у майбутньому не буде залежати від моніторингу, нагляду, превентивних або коригуючих дій після закриття сховища та завершення активного адміністративного контролю.

2.6. Захист навколишнього середовища.

При захороненні РАВ у геологічних сховищах гарантується забезпечення прийнятного рівня захисту навколишнього середовища.

2.6.1. Геологічні сховища проектуються, будуються, експлуатуються, закриваються таким чином, щоб навколишнє середовище і його ресурси були захищені тепер і у майбутньому, а прогнозований вплив від системи захоронення не перевищував рівнів, прийнятних на сьогодні.

2.7. Забезпечення законодавчої бази.

Захоронення РАВ у геологічних сховищах забезпечується законодавчо й організаційно на усіх етапах життєвого циклу сховища. Законодавча й організаційна база включають чіткий розподіл відповідальності, забезпечення фінансовими й іншими ресурсами.

2.8. Мінімізація утворення відходів.

Кількість радіоактивних відходів, що утворюється при геологічному захороненні РАВ, підтримується на мінімальному рівні.

2.9. Взаємозалежність між різними етапами поводження з відходами.

При поводженні з РАВ слід враховувати взаємозалежність між усіма стадіями поводження з РАВ від їх утворення до захоронення у геологічному сховищі. 

2.9.1. При прийнятті конкретних рішень по поводженню з РАВ на будь-якій із стадій до захоронення слід враховувати наслідки прийнятих рішень для забезпечення безпеки захоронення у геологічних сховищах.

2.10. Безпека об'єктів по поводженню з відходами.

Безпека геологічних сховищ забезпечується належним чином як на період експлуатації, так і на довготерміновий період після закриття сховища.

2.10.1. При виборі майданчика, проектуванні, будівництві, експлуатації і закритті геологічного сховища увагу слід приділяти питанням безпеки, а саме:

·        багатобар´єрному захисту на шляхурозповсюдження іонізуючого випромінювання та радіоактивних речовин у навколишнє середовище;

·        запобіганню аваріям і обмеженню наслідків аварій в разі їх виникнення;

·        впровадженню системи забезпечення якості;

·        здійсненню контролю за впливом сховища на навколишнє середовище;

·        проведенню всебічної оцінки безпеки сховища;

·        забезпеченню фізичного захисту у відповідності до законодавства України.

 

3. ВИМОГИ ДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ПРИ ЗАХОРОНЕННІ РАВ У ГЕОЛОГІЧНИХ СХОВИЩАХ. 

3.1. Загальні вимоги.

3.1.1. Захороненню у стабільних геологічних формаціях підлягають довгоіснуючі РАВ у твердому стані, які, згідно з критеріями допустимості (недопустимості), встановленими Нормами радіаційної безпеки України, не можуть бути захоронені у поверхневих (приповерхневих) сховищах, а також ВЯП, якщо воно переведене у категорію радіоактивних відходів.

3.1.2. Геологічне сховище задовольняє вимогам безпеки на етапі його експлуатації та закриття, якщо його радіаційний вплив на персонал, населення і навколишнє середовище за умов нормальної експлуатації, при їх порушенні та при проектних аваріях не призводить до перевищення встановлених дозових меж опромінення персоналу і населення, нормативів з викидів і скидів, вмісту радіоактивних речовин у навколишньому середовищі, а також обмежується при запроектних аваріях.

3.1.3. Довготермінова безпека геологічного сховища забезпечується за рахунок реалізації концепції багатобар‘єрного захисту, що базується на використанні утримуючих властивостей геологічного середовища ізастосуванні системи інженерних бар‘єрів на шляху можливого поширення іонізуючого випромінювання і радіоактивних речовин у навколишнє середовище, а також системи технічних та організаційних заходів по захисту бар‘єрів і збереженню їх ефективності. Такий підхід дає можливість розробити проект геологічного сховища таким чином, щоб ефективноскористатися природним бар'єрним потенціалом вміщуючої породи.

3.1.4. Безпека геологічного сховища визначається загальною дією сукупності елементів системи захоронення (форма відходів, контейнер, засипка, геологічна формація), основну роль у якій відіграє природний бар‘єр (геологічна формація), та їх функціями фізичними і хімічними процесами (затримання радіонуклідів, розсіювання). Система технічних і організаційних заходів підсилює безпеку сховища.

3.1.5. Експлуатуюча організація геологічного сховища забезпечує його ядерну і радіаційну безпеку, розробляє та здійснює заходи щодо підвищення безпеки сховища відповідно до ст.33 Закону України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку".

3.1.6. Загальні аспекти безпеки є домінуючим фактором по кожному рішенню, що приймається відносно геологічного сховища; іншими  факторами, що мають також враховуватися, є вартість сховища, право власності на землю, на якій розташоване сховище, наявність інфраструктури, прийняття населенням  тощо.

3.2. Вибір майданчика для розміщення геологічних сховищ.

3.2.1. Вибір майданчика для спорудження геологічного сховища РАВ  здійснюється відповідно до діючого законодавства, з урахуванням питань використання і володіння землею, регіонального планування територій та перспектив їх можливого розвитку.

3.2.2. Мета процесу вибору майданчика полягає в тому, щоб знайти такий майданчик, який би разом з інженерними бар'єрами сховища забезпечував радіологічний захист відповідно до вимог, встановлених чинним законодавством.

3.2.3. Вибір майданчика для геологічного сховища проводиться поетапно, комплексно, з поступовим укрупненням масштабу досліджень, з розглядом альтернативних варіантів, з використанням принципу консервативності. Вибір майданчика для сховища базується на принципі звуження кола об`єктів-кандидатів, від великих регіонів до конкретних майданчиків, з подальшим охарактеризуванням та узгодженням (остаточним визначенням) цих майданчиків.

Процес вибору майданчика для сховища складається з ряду стадій:

·        розробки концепції проекту сховища;

·        регіонального обстеження (фази регіонального аналізу та скринінгу);

·        охарактеризування майданчика;

·        остаточного визначення майданчика.

3.2.4. На стадії розробки концепції проекту сховища розроблюється та обґрунтовується концепція конструкції, визначаються критерії функціонування сховища, які є базою для розробки концепції вибору ділянок з подальшим визначенням найбільш прийнятного майданчика, та виконується аналіз безпеки відповідно до законодавчих і нормативних вимог. На основі одержаних результатів виконується регіональне обстеження.

3.2.5. Стадія регіонального обстеження полягає у визначенні території, що може містити один або більше потенційних майданчиків, з урахуванням відповідних критеріїв, визначених на попередній стадії.

3.2.6. Стадія регіонального обстеження, як правило, включає дві фази: регіонального аналізу та скринінгу.

Метою регіонального аналізу є виділення територій з потенційно придатними майданчиками. В межах цих територій подальші дослідження мають бути сконцентровані на послідовно менших і все більш сприятливих районах.

На стадії скринінгу у межах придатних територій визначаються потенційні майданчики, які надалі будуть піддаватись скринінгу з тим ступенем детальності, який дозволить одержувати інформацію, що не була доступна на стадії регіонального аналізу. В результаті скринінгу визначається декілька (не менше трьох) майданчиків-кандидатів, що будуть вивчатися на стадії охарактеризування майданчика.

На стадії регіонального обстеження виконують аналіз соціальних, політичних, економічних аспектів, які можуть відігравати важливу роль у виборі майданчика.

3.2.7. Стадія охарактеризування майданчика включає вивчення майданчиків-кандидатів з метою визначення того, наскільки вони відповідають вимогам радіаційної безпеки та концепції сховища в цілому.

3.2.8. Для кожного з майданчиків-кандидатів виконується аналіз безпеки для встановлення їх потенційної придатності. Також виконується порівняльний аналіз різних майданчиків з точки зору їх здатності задовольняти вимогам безпеки.

3.2.9. Стадія охарактеризування майданчика завершується вибором придатних майданчиків з урахуванням в тому числі економічних, природоохоронних, соціальних та політичних чинників. За результатами цієї стадії складається звіт про увесь процес з повною документацією щодо проведених досліджень та одержаних даних.

3.2.10. Призначення стадії остаточного визначення майданчика полягає в тому, щоб виконати детальні обстеження на майданчиках, яким надається перевага, для підтвердження їх вибору та визначення серед них остаточного майданчика, а також забезпечити одержання додаткової інформації, необхідної для детального проектування, проведення аналізу безпеки сховища та його впливу на навколишнє середовище, а також ліцензування.

3.2.11. Після уточнення даних та моделей, що їх використовували для аналізу безпеки, виконується більш детальний аналіз безпеки сховища та його впливу на навколишнє середовище з використанням усієї доступної інформації.

3.2.12. Протягом спорудження та функціонування сховища для одержання конкретних даних, що дозволяють покращити вірогідність аналізу безпеки та впливу сховища на навколишнє середовище, на майданчикуможуть проводитись додаткові дослідження.

3.2.13. Майданчик обирається таким чином, щоб загальний соціальний вплив від будівництва та експлуатації сховища був прийнятним, а переваги від розташування сховища на даній території були максимальними.

3.2.14. Майданчик вивчається детально і всебічно для одержання інформації про його еволюцію та ймовірний природний розвиток у майбутньому для оцінки впливу на безпеку характеристик, подій і процесів, пов´язаних з майданчиком і сховищем. Враховуються його природні, соціальні, техногенні характеристики, вплив їх екстремальних значень на безпеку геологічного сховища.

3.2.15. Геологічна будова майданчика має характеризуватися такими властивостями, що сприятимуть затримці виходу радіонуклідів зі сховища. Глибина залягання і потужність масиву порід мають бути достатні і оптимальні для розміщення геологічного сховища, а також для забезпечення необхідної відстані від геологічних неоднорідностей, що можуть служити шляхами швидкої міграції радіонуклідів. Перевага надається гірським масивам з відносно простою геологічною будовою, що відносно легко вивчаються і властивості яких більш передбачувані.

3.2.16. Ізолюючі характеристики майданчика вибираються, виходячи з необхідності забезпечити додержання радіологічного впливу на людину і навколишнє середовище у період експлуатації та після закриття геологічного сховища на рівні, що не перевищує межі, встановлені чинним законодавством.

3.2.17. Для підтвердження геологічної стабільності майданчика враховуються результати геофізичних, геодинамічних, структурно-тектонічних, мінералогічних, гідрогеологічних, геохімічних, інженерно-геологічних та інших досліджень, паралельно з якими проводиться оцінка природних та техногенних чинників стану території, її здатності до виникнення природних і антропогенних несприятливих подій.

3.2.18. Механічні властивості порід майданчика мають сприяти безпечному спорудженню, функціонуванню і закриттю геологічного сховища і забезпечувати довготермінову стабільність геологічного бар'єру. Для запобігання впливу на безпеку сховища процесів тепловиділення при радіоактивному розпаді радіонуклідів враховуються термічні та термомеханічні характеристики вміщуючих порід та їх здатність до поглинання газів, що можуть генеруватись у системі захоронення.

3.2.19. Майданчик обирають у зоні низької сучасної тектонічної та сейсмічної активності, для максимального виключення ризику порушення ізолюючої здатності геологічного сховища. Зовнішні (зміна рівня моря, процеси ерозії тощо) і внутрішні (землетруси, підняття тощо) геодинамічні процеси не повинні впливати на систему захоронення шляхом порушення цілісності майданчика або зміни напрямків руху підземних вод, тому майданчик розміщують там, де зазначені  процеси з великою імовірністю не призведуть до витоку радіонуклідів.

3.2.20. При виборі майданчика враховують можливість переносу радіонуклідів підземними водами, а також увесь спектр хімічних і фізико-хімічних взаємодій між відходами, контейнерами, засипкою і геологічним середовищем. З цією метою оцінюють механізми руху підземних вод, аналізують напрямки і швидкість їх фільтрації, що є важливою складовою оцінки безпеки майданчика. Природні елементи, такі як водоносні горизонти або тріщинуваті зони, є потенційними шляхами виходу радіонуклідів (у вміщуючій сховище породі такі шляхи міграції повинні бути обмежені). Оцінюють здатність гідрогеологічної системи до розбавлення, а також можливі зміни геологічних і гідрогеологічних умов унаслідок термальних і радіаційних ефектів, збільшення коефіцієнтів фільтрації внаслідок підземних робіт тощо.

3.2.21. Оцінюють мінералого-геохімічні характеристики порід майданчика з точки зору уповільнення міграції радіонуклідів.

3.2.22. Вивчають й оцінюють поверхневі характеристики, що можуть спричинити процеси ерозії, затоплення або підтоплення сховища у результаті  таких геологічних процесів як зсуви, вивітрювання, осідання, карстоутворення тощо. Враховують кількісні показники умов оточуючого середовища, зокрема діапазон температур, сонячну інсоляцію, вплив вітру, дощів та снігу.

3.2.23. На кожному етапі робіт з вибору майданчика проводиться модельна оцінка впливу на навколишнє середовище для виявлення і узгодження суперечливих результатів, що потребують подальшого вивчення. Перевага, за інших рівних умов, надається майданчику з такими характеристиками, які дозволяють проводити моделювання за допомогою простих моделей.

3.2.24. За інших рівних умов переваги при виборі майданчика надаються територіям із сприятливими для розміщення геологічного сховища селітебно-господарськими показниками (малонаселена місцевість, соціально-географічні умови), з урахуванням сучасної діяльності населення, перспектив розвитку регіону і ін.

3.2.25. Експлуатуюча організація геологічного сховища РАВ надає Держатомрегулювання України повну інформацію про характеристики майданчика, результати відповідних досліджень та інтерпретацію одержаних даних, що є основою для прийняття рішення про прийнятність майданчика для розміщення геологічного сховища.

3.2.26. Рішення про розміщення геологічного сховища приймається відповідно до законодавства України.

3.3. Проектування і будівництво геологічних сховищ РАВ.

3.3.1. Проект сховища обирається в залежності від концепції сховища.

3.3.2. Мета проекту оптимізувати функції безпеки, що їх надає вміщуюче геологічне середовище, і доповнити їх функціями безпеки системи інженерних бар´єрів.

3.3.3. У проекті зазначають умови для функціонування сховища у межах експлуатаційних станів, проектних і запроектних аварій, встановлених вимог радіаційного захисту. У проекті визначають елементи, важливі для безпеки, і обґрунтовують їх технічні характеристики.

3.3.4. Глибина сховища і розташування модулів його підземної частини, а також конструкція інженерних бар'єрів сховища вибираються такими, щоб забезпечувалась довготермінова ізоляція РАВ від навколишнього середовища.

3.3.5. При проектуванні застосовуються консервативні методи, а при розробці проектних основ для умов нормальної експлуатації, очікуваних при експлуатації подій і проектних аварій використовується обґрунтована інженерно-технічна практика для забезпечення впевненості у тому, що сховище не одержить ніякого значного ушкодження і що дози опромінення будуть залишатися у встановлених межах на розумно досяжному низькому рівні.

3.3.6. У проекті сховища передбачають і враховують:

·        характеристики майданчика та їх можливі зміни, які можуть впливати на рівень безпеки протягом часу існування сховища;

·        технології проведення робіт;

·        інженерні бар'єри;

·        запланований час експлуатації сховища;

·        очікувані об'єми і характеристики РАВ;

·        критерії приймання РАВ на захоронення;

·        процедури приймання РАВ;

·        споруди, приміщення та обладнання для захоронення РАВ;

·        схеми поводження з РАВ, що надходять до сховища;

·        систему контролю радіологічних характеристик відходів;

·        технології проміжного зберігання відходів, споруди, приміщення та обладнання для цього;

·        спосіб розміщення контейнерів з РАВ у сховищі;

·        порядок, форми обліку та реєстрації контейнерів з РАВ;

·        систему внутрішнього транспортування;

·        технології, споруди, приміщення та обладнання для дезактивації транспорту та устаткування;

·        програму радіаційного контролю;

·        програму моніторингу навколишнього середовища під час експлуатації сховища;

·        програму закриття сховища;

·        програму забезпечення якості;

·        програму післяексплуатаційного моніторингу.

3.3.7. Обґрунтовують стійкість інженерних бар'єрів на період, термін якого визначається при проведенні аналізу безпеки сховища, у тому числі структурну стабільність контейнерів з РАВ.

3.3.8. Підземна споруда сховища проектується таким чином, щоб була забезпечена локалізація наслідків у випадку виникнення аварійних ситуацій (обвали, затоплення, пожежі, вибухи і ін.).

3.3.9. Передбачають впровадження санітарно-пропускного режиму та розміщення приміщень/ділянок по поводженню з РАВ з виділенням відповідних зон, для кожної з яких встановлюють допустимі і контрольні рівні значень потужності дози, поверхневого забруднення тощо, залежно від яких визначається час перебування персоналу в даній зоні.

3.3.10. Майданчик геологічного сховища (проммайданчик) проектується таким чином, щоб індивідуальні дози опромінення персоналу і концентрація радіоактивних аерозолів у повітрі на території з обмеженим доступом підтримувалися на рівні, встановленому регламентуючими документами Міністерства охорони здоров´я України. З цією метою в проекті сховища передбачають:

·        технічні засоби по обмеженню вмісту радіоактивних речовин у повітрі;

·        заходи щодо обмеження часу перебування персоналу поблизу РАВ;

·        захисні екрани;

·        засоби  моніторингу і контролю;

·        систему попередження про перевищення контрольних рівнів концентрації радіоактивних аерозолів у повітрі та виходу радіоактивних речовин за межі майданчика;

·        можливість здійснення контролю за станом РАВ до закриття відповідного модуля, а сховища і навколишнього середовища до закінчення активного адміністративного контролю.

3.3.11. Обладнання та устаткування для геологічного сховища повинно бути спроектоване таким чином, щоб забезпечувалася безпека поводження з РАВ до захоронення (кондиціонування, зберігання, транспортування тощо) або закриття відсіку модуля.

3.3.12. У разі не визначення у законодавстві подальшого використання ВЯП, у проекті враховують можливість вилучення ВЯП із сховища у майбутньому.

3.3.13. У проекті сховища передбачають наявність споруди для проміжного зберігання РАВ з локалізуючими бар'єрами для запобігання розповсюдженню радіонуклідів у навколишнє середовище, яка проектується так, щоб забезпечити захист контейнерів з РАВ від несприятливих погодних умов, можливих пожеж тощо.

3.3.14. У проекті передбачають наявність санітарно-захисної зони та зони спостереження. Розміри санітарно-захисної зони обґрунтовують відповідно до санітарно-гігієнічних норм.

3.3.15. При проектуванні сховища встановлюють проектні критерії параметри, що характеризують зовнішні та/або внутрішні вихідні події чи сукупність подій, які можуть впливати на безпеку сховища (порушувати нормальну експлуатацію сховища та/або призводити до аварійних ситуацій або аварій). У проекті надається перелік вихідних подій та максимальні значення параметрів, що їх характеризують. Проектні критерії мають бути на рівні або вище максимально можливих значень цих параметрів, визначених для території розміщення майданчика сховища.

3.3.16. Сховище проектують таким чином, щоб у разі виникнення вихідних подій, для яких встановлені проектні критерії, радіологічні наслідки для навколишнього середовища були не більші, ніж це передбачено критеріями безпеки.

3.3.17. Системи та елементи геологічного сховища, важливі для безпеки, проектують таким чином, щоб вони були стійкими по відношенню до проектних зовнішніх та внутрішніх подій (екстремальні природні явища, пожежі, вибухи та ін.) і зберігали свої функції безпеки при виникненні проектних аварій.

3.3.18. Системи та елементи сховища, важливі для безпеки, проектують таким чином, щоб:

·        гарантувалась неможливість виникнення ядерної аварії;

·        забезпечувалась можливість контролю за радіоактивними скидами/викидами, можливість проведення періодичних інспекцій, тестування та обслуговування сховища у період його експлуатації;

·        передбачалась можливість своєчасного припинення експлуатації та евакуації персоналу у випадку аварії.

3.3.19. Систему енергопостачання проектують таким чином, щоб вона зберігала свою працездатність за нормальних умов та при аварійних ситуаціях. У зв´язку з цим передбачають додаткові системи підтримки функцій безпеки (аварійне електроживлення).

3.3.20. Системи вентиляції проектують таким чином, щоб у період експлуатаціїзабезпечувалось неперевищення концентрації радіоактивних речовин у робочих приміщеннях понад встановлені нормативи та неперевищення виходу радіоактивних аерозолів за межі майданчика.

3.3.21. У проекті передбачають наявність системи контролю за станом систем і елементів сховища, важливих для безпеки, на етапі експлуатації сховища і в період активного адміністративного контролю, як для умов нормальної експлуатації, так і для аварійних ситуацій.

3.3.22. При проектуванні розробляється система радіаційного контролю, контролю за проходженням РАВ і їх облік, документування проходження РАВ та їх розміщення в модулях сховища у період експлуатації, а також система збереження інформації після закриття сховища.

3.3.23. Сховище проектують з урахуванням необхідності його закриття у майбутньому. У проект сховища включають програму закриття сховища (див. пункт 3.5.2 цього документа).

3.3.24. До початку проектування розробляється програма передексплуатаційного моніторингу навколишнього середовища. У проекті надається програма моніторингу та оцінка впливу сховища на навколишнє середовище під час експлуатації сховища та на довготерміновий післяексплуатаційний період, яка підлягає державній експертизі відповідно до законодавства України.

3.3.25. Проект містить програму забезпечення якості, спрямовану на те, щоб спроектоване сховище функціонувало відповідно до встановлених меж та умов безпеки з забезпеченням можливості контролю якості будівництва та експлуатації сховища.

3.3.26. У проекті сховища передбачаються організаційні та інженерно-технічні заходи для запобігання ненавмисного вторгнення сторонніх осіб до закінчення  адміністративного контролю.

3.3.27. Спорудження геологічного сховища процес, що включає підготовку майданчика і спорудження наземних будівель, будівництво гірничих виробок для захоронення РАВ, прокладання інженерних комунікацій, монтаж і наладку технологічного устаткування та впровадження системи моніторингу.

3.3.28. Здійснення гірничих робіт і будівництво підземної частини сховища повинні проводитися з урахуванням вимог Гірничого закону України.

3.3.29. Відповідність геологічного сховища проектним вимогам забезпечується за умови дотримання вимог програми забезпечення якості.

3.3.30. Уся інформація відносно робіт зі спорудження геологічного сховища та контролю за їх якістю документується, а записи зберігаються.

3.3.31. На майданчику сховища забезпечується система фізичного захисту, яка запобігатиме несанкціонованому доступу до РАВ.

3.3.32. Критерії приймання РАВ розробляються експлуатуючою організацією геологічного сховища на підставі критеріїв прийнятності, які встановлює Держатомрегулювання.

3.3.33. Критерії приймання РАВ перелік фізичних, хімічних, радіологічних характеристик і характеристик контейнерів РАВ для приймання на захоронення. Критерії приймання РАВ розробляються на етапі проектування геологічного сховища і можуть переглядатися в процесі розробки конструкції сховища і одержання більшої інформації для деталізації вимог кількісного характеру. Після вибору майданчика розробляються критерії приймання для конкретного майданчика, які містять чисельні межі фізичного, хімічного і радіологічного складу відходів і можуть змінюватися протягом експлуатації геологічного сховища.

3.3.34. Критерії прийманняРАВ обґрунтовують шляхом проведення оцінки безпеки сховища на весь термін його існування.

3.3.35. РАВ, що приймаються на захоронення, мають бути охарактеризовані для надання повної інформації про відповідність критеріям приймання, серед яких:

·        вміст радіонуклідів;

·        тепловиділення;

·        значення потужності дози на поверхні контейнерів;

·        поверхневе забруднення контейнерів;

·        характеристики контейнерів для відходів;

·        характеристики матриці РАВ (вилуговуваність і хімічна стійкість форми відходів та ін.) тощо.

3.3.36. Контейнери з РАВ проходять сертифікацію до їх прийняття на захоронення відповідно до існуючих правил і норм, що визначаються Держатомрегулювання.

3.3.37. Контейнери з РАВ повинні гарантувати:

·        утримання радіонуклідів при нормальних умовах експлуатації геологічного сховища та при проектних аваріях протягом терміну, визначеного проектом сховища;

·         сумісність відходів, матеріалів матриці і контейнера, модулів сховища та/або вміщуючих порід;

·        структурну стабільність і герметичність протягом періоду часу після закриття сховища, визначеного за результатами аналізу безпеки, та обмеження швидкості виходу радіонуклідів після цього періоду часу;

·        стійкість до тепловиділення та іонізуючого випромінювання.

3.3.38. Конструкція, розмір і вага контейнерів РАВ повинні відповідати передбаченому проектом сховища устаткуванню для поводження з РАВ у межах сховища і враховувати вимоги безпеки при транспортуванні і тимчасовому зберіганні.

3.3.39. Конструкція контейнера і кількість подільних матеріалів у ньому повинні бути такими, щоб не виникали умови критичності. 

3.3.40. Розміщені в контейнері РАВ не повинні виділяти летючі речовини. У контейнері не повинна міститися залишкова волога в кількості, яка могла б порушити ізоляційну здатність (хімічні взаємодії, утворення парів), або привести до виходу та розповсюдження радіоактивного забруднення у випадку порушення цілісності контейнера після закриття  геологічного сховища.

3.3.41. Поміщені у контейнер РАВ приводяться  в таку форму, яка буде стійкою до впливу іонізуючого випромінювання, так щоб внутрішнє опромінення не привело до порушення стабільності форми відходів.

3.3.42. Повинна забезпечуватися міцність контейнерів по відношенню до механічних і теплових навантажень, з тим щоб попередити вихід радіонуклідів при проектних аваріях.

3.3.43. Контейнери з РАВ мають зберігати свій об'єм та структурну стабільність в умовах геологічного сховища, щоб зміни цих характеристик унаслідок непередбачуваних подій не призвели до радіаційно небезпечних наслідків.

3.3.44. Подільна речовина має розміщуватись у сховищі у підкритичній конфігурації, що може досягатись різними шляхами, включаючи розподіл подільного матеріалу під час кондиціонування відходів. Також виконується оцінка можливості потенційного розвитку ризику критичності після розміщення відходів, включаючи період після закриття сховища.

3.3.45. З метою забезпечення відповідності РАВ, що надходять на захоронення до геологічного сховища, критеріям приймання, розроблюють програму забезпечення якості.

3.3.46. Ведуться записи результатів контролю якості, а також усіх даних, що надаються виробником відходів і експлуатуючою організацією сховища. Системи ведення записів зазначених сторін мають дозволяти взаємний обмін інформацією. Рішення про тривалість збереження записів приймає Держатомрегулювання.

3.4. Забезпечення безпеки при експлуатації геологічних сховищ. 

3.4.1. Експлуатація геологічного сховища здійснюється експлуатуючою організацією на підставі ліцензії, яку видає Держатомрегулювання і включає приймання РАВ, їх контроль, проміжне зберігання, переробку/кондиціонування (якщо це передбачено проектом), розміщення РАВ у сховищі згідно з проектними вимогами для забезпечення експлуатаційної та довготермінової безпеки, моніторинг та контроль за цілісністю бар‘єрів.

3.4.2. Експлуатація геологічного сховища планується і здійснюється так, щоб радіаційний вплив на персонал, населення та навколишнє середовище за нормальних умов експлуатації, при їх порушенні і проектних аваріях не призводив до перевищення встановлених дозових меж опромінення персоналу і населення, і обмежувався при запроектних аваріях, а величини газо-аерозольних викидів і водних скидів відповідали встановленим квотам.

3.4.3. Радіаційна безпека геологічного сховища забезпечується підтримкою нормальної експлуатації і здійсненням комплексу технічних та організаційних заходів, регламентованих нормами і правилами з ядерної та радіаційної безпеки. Основним документом з експлуатаційної безпеки геологічного сховища є Технологічний регламент, який має містити вимоги та основні прийоми експлуатації сховища, загальний порядок виконання операцій, пов'язаних з безпекою геологічного сховища.

3.4.4. До Технологічного регламенту експлуатації геологічного сховища включаються:

·        порядок приймання, проміжного зберігання та захоронення РАВ;

·        опис маршрутів руху контейнерів з РАВ;

·        поводження з власними РАВ (програма мінімізації власних РАВ);

·         контроль за станом і складом РАВ на майданчику та в модулях геологічного сховища;

·        заходи з дезактивації;

·        опис систем життєзабезпечення (водо, енергопостачання, каналізація, вентиляція, зв'язок);

·        профілактичне і ремонтне обслуговування сховища;

·        опис систем радіологічного контролю і моніторингу.

3.4.5. Перед початком експлуатації на основі відповідних регламентів проводиться випробування експлуатаційного устаткування та експлуатаційних систем.

3.4.6. Експлуатуюча організація сховища гарантує приймання на захоронення тільки тих РАВ, що відповідають критеріям приймання відходів, встановленим експлуатуючою організацією та узгодженим Держатомрегулювання.

3.4.7. Процедура приймання РАВ включає перевірку супровідної документації (паспорту) виробника/постачальника відходів на відповідність встановленим критеріям приймання. Зокрема, у супровідній документації наводяться:

·        тип радіонуклідів та їх вміст в кожному контейнері з РАВ;

·         джерела утворення РАВ, методи переробки/кондиціонування;

·         опис зовнішньої поверхні контейнера та значення потужності дози випромінювання від зовнішніх поверхонь.

3.4.8. Для пересвідчення у тому, що контейнери, які надходять на захоронення, відповідають критеріям приймання, може бути передбачена процедура вибіркового контролю (руйнівний або неруйнівний контроль окремих контейнерів з РАВ).

3.4.9. З метою обліку РАВ, що захоронюються у геологічному сховищі, експлуатуюча організація забезпечує реєстрацію РАВ відповідно до вимог Державного реєстру РАВ, що затверджений Постановою КМУ N 481 від 29 квітня 1996 р.

3.4.10. Експлуатуюча організація визначає вимоги до кваліфікації експлуатаційного персоналу, встановлює його функції, обов'язки та відповідальність, проводить підготовку експлуатаційного персоналу з урахуванням досвіду, отриманого в ході експлуатації.

3.4.11. Для забезпечення радіологічного захисту і контролю за рівнем опромінення персоналу і населення під час експлуатації геологічного сховища розроблюється програма радіаційного контролю та впроваджується індивідуальний дозиметричний контроль персоналу; проводиться оперативний контроль за накопиченням річної та сумарної дози за весь період професійної діяльності персоналу.

3.4.12. Для забезпечення довготермінової безпеки геологічного сховища розроблюють і впроваджують програму моніторингу, що включає контроль за стабільністю підземних виробок, дренажних вод, повітря, працездатності устаткування, та радіологічний контроль.

3.4.13. На випадок відхилення від нормальних умов експлуатації передбачається розробка відповідного регламенту експлуатації геологічного сховища із зазначенням:

·        переліку можливих аварійних ситуацій та засобів щодо їх запобігання, зменшення наслідків розповсюдження РАВ у навколишнє середовище;

·        переліку зовнішніх подій, які можуть призвести до порушення цілісності бар'єрів та виходу радіонуклідів у навколишнє середовище.

3.4.15. Розробляється план аварійних заходів та план заходів щодо швидкого та ефективного реагування на можливі аварійні ситуації для захисту персоналу та населення в умовах радіаційної аварії відповідно до вимог норм, правил та стандартів з ядерної та радіаційної безпеки. Органами реагування на надзвичайні ситуації розроблюються плани щодо захисту населення на випадок загрози радіоактивного опромінення, у якому визначаються організації і порядок дій при здійсненні захисту населення і ліквідації наслідків можливих аварій.

3.4.16. Передбачають заходи щодо фізичного захисту геологічного сховища та засоби попередження про несанкціоновані доступ і дії на майданчику сховища.

3.5. Закриття геологічних сховищ.

3.5.1. Геологічне сховище закривається відповідно до вимог ліцензії, так, щоб забезпечувались функції довготермінової безпеки, які залежать від засипання і герметизації сховища. Необхідність закриття геологічного сховища розглядається і враховується при проектуванні; у процесі експлуатації геологічного сховища плани закриття і герметизації переглядаються.

3.5.2. Проект закриття геологічного сховища розроблюється на основі програми закриття сховища, яка містить:

·        опис методів дезактивації, демонтажу обладнання та герметизації модулів сховища;

·        оцінку об´ємів та характеристик РАВ, що утворяться при закритті сховища;

·        вимоги до ведення та збереження документації;

·        опис методів рекультивації майданчика;

·        обґрунтування тривалості видів адміністративного контролю.

3.5.3. Система герметизації, від якої у значній мірі залежить довготермінова безпека сховища, повинна бути працездатною після закриття сховища протягом періоду часу, який визначається за результатами аналізу безпеки.

3.5.4. Проект закриття сховища містить поновлений аналіз безпеки, що враховує зміни в проекті і на майданчику геологічного сховища протягом періоду його експлуатації.

3.5.5. Уся діяльність, пов‘язана з закриттям геологічного сховища, документується і зберігається. Документація повинна включати:

·        проект закриття геологічного сховища і звіт з аналізу безпеки;

·        документи, у яких зазначають місцезнаходження сховища і розташування його елементів;

·        акти інвентаризації РАВ (відомості про характеристики контейнерів з РАВ та їх розташування у модулях сховища);

·        результати передексплуатаційного моніторингу майданчика;

·        регламенти експлуатації геологічного сховища і дані моніторингу у період його експлуатації;

·        результати інспекційних перевірок, моніторингу та заходів щодо обслуговування під час активного адміністративного контролю.

3.5.6. Активний адміністративний контроль включає проведення робіт, спрямованих на підтримку стабільного стану майданчика, моніторинг, періодичні перевірки функціонування приладів для проведення моніторингу, дренажної системи тощо. Регламент та тривалість активного адміністративного контролю визначаються за результатами аналізу безпеки на післяексплуатаційний період та узгоджуються Держатомрегулювання.

3.5.7. Після завершення активного адміністративного контролю вводиться пасивний адміністративний контроль, який має забезпечувати:

·        встановлення обмежень щодо землекористування і проведення будь-яких гірничих робіт;

·        визначення територій навколо геологічного сховища, на які накладаються обмеження і які позначаються спеціальними застережними знаками;

·        збереження інформації про геологічне сховище і інформування про нього прийдешніх поколінь.

 

4. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОДЕРЖАННЯ ЦІЛЕЙ БЕЗПЕКИ. 

4.1. Оцінка безпеки геологічного сховища.

           4.1.1. Відповідність системи захоронення цілям радіаційної безпеки демонструється шляхом проведення оцінки безпеки сховища. Метою оцінки безпеки є оцінити здатність геологічного сховища забезпечити додержання рівня безпеки для персоналу, населення та навколишнього середовища не нижче, ніж це передбачено нормами, правилами та стандартами з ядерної та  радіаційної безпеки.

           4.1.2. Оцінка безпеки сховища полягає в проведенні прогнозної оцінки радіологічного впливу сховища на людину і навколишнє середовище (розрахунок індикаторів безпеки) і порівнянні одержаних результатів з визначеними критеріями безпеки (лімітами ризиків, доз, фоновими значеннями концентрацій радіонуклідів у природному середовищі тощо).

           4.1.3. Оцінка безпеки геологічного сховища проводиться до початку будівництва сховища на період його експлуатації та на довготерміновий період після його закриття.Оцінка безпеки на кожному з етапів життєвого циклу геологічного сховища поновлюється, прогнозні моделі і вихідні дані уточнюються і доповнюються, що дозволяє зробити висновки про вірогідність отриманих результатів і визначити шляхи компенсування невизначеності вихідних параметрів.

4.1.4. При проведенні оцінки безпеки слід використовувати дані, одержані з декількох джерел, ступінь докладності яких залежить від цілей проведення конкретної оцінки безпеки. Зокрема, необхідна інформація включає:

·        характеристики відходів (радіонукліднийсклад як функція часу, загальна кількість і активність, фізичні і хімічні характеристики, включаючи швидкість газоутворення, параметри масопереносу в умовах захоронення);

·        характеристики контейнера (механічні і хімічні характеристики в умовах захоронення);

·        характеристики сховища (розміри, матеріал засипки/буферний матеріал, конструкційний матеріал, інженерно-технічні засоби);

·        характеристики майданчика (геологічні, гідрогеологічні, геохімічні умови);

·        характеристики біосфери (природне середовище, атмосферні умови, гідрологія);

·        демографічні і соціально-економічні характеристики (землекористування, традиції харчування, розподіл населення).

4.1.5. При обґрунтуванні безпеки геологічного сховища проводиться послідовна оцінка ізолюючих властивостей усіх елементів і бар'єрів сховища та системи захоронення в цілому як за нормальних умов, так і при проектних аваріях.

4.1.6. При проведенні оцінки безпеки враховують зовнішні події і процеси, а також такі, що можуть мати місце в межах майданчика геологічного сховища. Необхідно враховувати вплив хімічних та фізичних процесів (тепловиділення, іонізуюче випромінювання РАВ тощо) на вміщуючі породи та на стабільність гірничих виробок.

4.1.7. При оцінюванні довготермінової безпеки геологічного сховища оцінюють явища, що можуть бути спричинені глобальними природними і геологічними процесами протягом тривалого часу (зміни клімату, неотектоніка тощо). Наслідки таких явищ враховують при проектуванні геологічного сховища.

4.1.8. Для оцінки довготермінової безпеки геологічного сховища використовують такі індикатори безпеки як доза/ризик, концентрація радіонуклідів у геологічному середовищі, швидкість переносу радіонуклідів через бар´єри, швидкість переносу радіонуклідів від геосфери до біосфери тощо.

4.1.9. Прогнозування безпеки геологічного сховища на довготерміновий період має проводитися шляхом математичного моделювання (міграція радіонуклідів у природному середовищі, прогнозування доз/ризиків), із залученням спостережень на природних аналогах або шляхом експериментів, спрямованих на екстраполяцію подій, що можуть мати місце у віддаленому майбутньому. При проведенні розрахунків оцінюють невизначеності вихідних параметрів та використовуваних моделей.

4.1.10. Виходячи з того, що у геологічному сховищі мають бути захоронені довгоіснуючі РАВ, довготермінову оцінку безпеки сховища проводять на період часу не менше, ніж до 10⁶ років.При цьому в основу оцінки покладають консервативний підхід, який, зокрема, передбачає, що рівень безпеки геологічного сховища не залежить від ефективності адміністративного контролю після його закриття.

4.1.11. Використання доз/ризиків як індикаторів безпеки, у зв'язку з невизначеністю вихідних параметрів та прогнозних моделей на віддалений період часу, допускається при проведенні оцінки безпеки на період до 10⁴ років. На період 10⁴ 10⁶ років та більше використовують непрямі індикатори безпеки, що характеризують стан геологічного середовища у зоні впливу геологічного сховища (швидкість переносу радіонуклідів через бар´єри, швидкість переносу радіонуклідів від геосфери до біосфери, концентрація радіонуклідів у навколишньому середовищі).

4.1.12. Як головний показник прогнозованого рівня безпеки, що може забезпечити геологічне сховище у віддаленому майбутньому, приймається цільове річне значення індивідуального ризику 10^-6. Далі рекомендується прийняти обмеження ризику 10^-5. Для ризику вище 10^-6 слід показати, що проект оптимізований таким чином, що будь-які зміни в проекті, спрямовані на збільшення ефективності (тобто зниження ризику), призведуть до зростання витрат, непропорційних стосовно зниження ризику.

4.1.13. При проведенні оцінки безпеки геологічного сховища на післяексплуатаційний період потенційні дози та ризики для визначених сценаріїв розраховують по відношенню до гіпотетичної критичної групи/груп населення, які встановлюють, виходячи з існуючої на сьогодні демографічної ситуації та звичок населення в регіоні впливу геологічного сховища, а також з урахуванням потенційної діяльності у майбутньому.

4.1.14. Для стадії експлуатації враховують можливість порушення регламенту експлуатації геологічного сховища, оцінюють поточне та потенційне опромінення персоналу і населення, пов'язане з існуванням геологічного сховища. Як критерії безпеки для оцінки безпеки сховища на період експлуатації використовують ліміти дози та/або ризику, встановлені Нормами радіаційної безпеки України.

4.1.15. Результати оцінки безпеки документуються та оформлюються у вигляді звіту з оцінки безпеки геологічного сховища.

4.2. Забезпечення якості.

4.2.1. Програма забезпечення якості розробляється для всіх етапів життєвого циклу сховища для захоронення РАВ.

4.2.2. Забезпечення якості це комплекс поетапних заходів для контролю дотримання умов вибору майданчика, проектування, будівництва, експлуатації, закриття і післяексплуатаційного обслуговування.

4.2.3. Метою забезпечення якості є надання гарантій того, що вимоги і критерії безпеки при виборі майданчика, проектуванні, будівництві, експлуатації, закритті і післяексплуатаційному обслуговуванні будуть виконані.

4.2.4. У програмі забезпечення якості визначають:

·        характеристики рівня якості елементів геологічного сховища;

·        методи досягнення та підтримки рівня якості і контроль над ними;

·        способи виявлення, аналіз та виправлення можливих відхилень;

·        облік результатів контролю та форми звітності;

·        необхідний персонал та його кваліфікацію;

·        необхідні технічні засоби забезпечення якості;

·        збереження проектної, будівельної, експлуатаційної та розробленої під час закриття сховища документації.

4.2.5. Програму забезпечення якості розробляють і впроваджують експлуатуючою організацією відповідно до стандартів серії ДСТУ ISO 9001-2001. Вона гарантує, що:

·        геологічне сховище споруджене відповідно до проекту, відповідає вимогам безпеки і може забезпечити додержання критеріїв безпеки при експлуатації сховища та після його закриття;

·        характеристики всіх систем і елементів геологічного сховища, важливих для безпеки, відповідають проекту сховища;

·        можливі зміни в проекті геологічного сховища контролюються та не призведуть до несприятливих для безпеки сховища наслідків;

·        геологічне сховище експлуатується у встановлених проектом межах безпеки, персонал має необхідну кваліфікацію;

·        розроблено регламенти та інструкції експлуатації геологічного сховища для нормальних умов та на випадок аварій;

·        передбачено необхідні коригуючі дії на випадок порушення регламенту експлуатації;

·        забезпечено контроль за проходженням РАВ;

·        виконуються вимоги до ведення документації, розробленої протягом попередніх етапів життєвого циклу геологічного сховища, та до зберігання всієї інформації, яка може бути важливою для безпеки у майбутньому.

4.2.6. Відповідальність за розробку і здійснення програми забезпечення якості, включаючи систему перевірок геологічного сховища, несе експлуатуюча організація сховища.

 

Начальник Управління регулювання
поводження з радіоактивними відходами
Держатомрегулювання
Могильник І.Ф.